Це п’ятиденний похід по маршруту Соснівка (Обгів), Кліпець - урочище Гурби - Майдан – Велика Іловиця – Антонівці – г. Уніас – урочище Тартак – Дубно розрахований на учнів старших 13 років які мають досвід багатоденних походів/ Довжина маршруту 70 км. Він. На місцях привалів і ночівель є джерела з питною водою, ставки, річечки. В цей похід краще вирушати в теплу пору року. Пішохідна частина маршруту розпочинається від села Кліпець Дубенського району, до якого краще добратися першим рейсовим автобусом в 5.40 год. з м.Дубно. Спочатку група прямує на схід, а потім на перетині дороги з Нової Мощаниці повертає на південь і дорога вже йде через ліс. По дорозі буде альтанка, могила вояків УПА. На ночівлю краще стати біля ставка, джерело знаходиться біля мисливського будиночка. В цій місцевості водяться змії. За 1,5 км від ставка знаходиться капличка, чоловічий монастир, могили повстанців. Довжина переходу 14 км. Від урочища Гурби до Майдану - 10км. Дорога не важка , яка виведе групу з південої сторони села. В с. Майдан є два магазини, де можна поповнити запас продуктів. Далі група іде на Майдано-Іловицьке плато. Можна зробити зупинку в урочищі Червоний камінь, там є джерело. З пагорба на південь спуститись в село Велика Іловиця. З західної околиці села група іде на північний захід до штабу УПА. Перед тим потрібно розпитати місцевих мешканців про дорогу до штабу,сільські хлопці залюбки покажуть найкоротший шлях по якій група дійте до штабу УПА. Українські партизани обирали місце для свого розташування у досить важкодоступних місцях. Там знаходиться кладовище повстанців, капличка, музей, джерело. Тут можна зупинитись на ночівлю. В травні на цих теренах націоналістичні молодіжні організації проводять вишколи. З лисої вершини штабу відкривається чудовий краєвид на Дубенщину, видно Тростянецький грибок (радіолакаційна станція). Від штабу УПА до с. Антонівці тянеться асфальтова дорога(5км), за селом височіє гора Уніас. На вершині гори, на плато можна організувати ночівлю. На середині підйому є джерело, яке впадає в ставок. Тут можна провести екскурсію по городищу, ознайомитись з археологічними розкопами, печерою.На плато дуже багато крупних суниць, рідкісних трав. Від гори Уніас можна зробити радіальний вихід на гору Трійця, де знахо-диться церква. Раніше тут був град Данилів, ще залишились оборонні вали. З вершини гори відкривається красивий краєвид на Кременецькі гори. Від гори Уніас до гори Трійця – 4 км. Далі група іде в урочище Тартак. Від села Антонівці (А 300о) шлях пролягає через ліс багатий суничниками і чорничниками . Довжина маршруту 14 км. В урочищі Тартак (біля села Буща), біля артезіанської свердловини можна розбити табір. Тут туристи можуть зайнятись дослідженням археологічних пам’яток, збором ягід, риболовлею, відпочинком і купанням в озері, відвідати могили вояків УПА. Далі група іде до міста Дубно вздовж ріки Тартацька. Ця мала річка впадає в ріку Іква, до села Переросля. Тартацька ріка має природне русло, яке після села перетворене в “окультурений” канал. По дорозі туристи можуть займатись дослідженням археологічних пам’яток. Довжина переходу – 17 км.
Відомості про регіон подорожі
На більшій частині місцевості, де пролягає маршрут планується створення національного природного парку «Перлина Волині І Поділля».Площа майбутнього парку становитиме близько 22,0 тис. га. На території проектованого парку знаходяться унікальні і неповторні , але добре збереженні ландшафти і рослинні угрупування. Тут виявлено 34 види рослин, занесених до Червоної книги України, що становить більше половини усіх видів флори, що охороняються на Рівненщині. На сьогодні в межах проектованого парку вже створено 22 об’єкти природно-заповідного фонду загальною площею 6.1 тис. га, в тому числі один заказник загальнодержавного значення «Бущанський», 14 заказників місцевого значення та 7 державних заповідних урочищ. Відрізок маршруту Майдан – Антонівці – це перехід через Майдано-Іловицьке плато висотою 300 – 340 м над рівнем моря. Воно є останцем Мізоцького кряжу, що височіє над Малим Поліссям в оточенні інших, значно менших останців – Межових гір, гори Сідлохи та інших. Плато дуже порізане ярами та відрогами, його майже неможливо пройти не втрачаючи висоту. Більша частина його засаджена лісом, лише в районі села Майдан є вільні від лісу частини. Є кілька джерел. В селі Антонівці мандрівники переходять долину ріки Іловиці та кількох впадаючих в неї струмків і опиняються на горі Уніас (358 м), що є однією з Кременецьких гір. Вершина гори скеляста, є невелика печера, скельні навіси, та потужний провал, що утворився очевидно в наслідок руйнування великого печерного утворення. З різних боків гори є джерела з доброю питною водою. Більша частина гори заросла лісом, різноманітними травами, які поширені лише в цьому регіоні, тут можна зустріти косулю або благородного оленя. Щоб дістатися до урочища Тартак слід перетнути значну частину Малого Полісся з його типовим пейзажем – задернованими піщаними дюнами, болотами, струмками та малими річками – Іловицею, Бущанкою, Замишівкою, Тартачкою. По лісовому березі ріки Тартачки тягнеться такий же пейзаж, але позбавлений лісу. Мале Полісся закінчується при впадінні ріки Тартачки в ріку Ікву – тут з’являються нові елементи рельєфу надзаплавні лесові тераси та лесові острови долини Ікви. На іншому, лівому березі ріки Ікви починається Повчанська височина.
Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті
В селі Майдан відомо кілька пам’яток. Поселення доби бронзи, десяте століття. Займає піщаний схил горба на правому березі струмка, за 5 км на захід від ферми. Поселення ранньозалізного віку. Займає схил гори на правому березі ріки Замишівки за 1,5 км. на північний захід від ферми. Поселення тшинецької культури. Займає піщану дюну в заплаві лівого берега р. Понурої, за 3,2 км. на південний захід від ферми. Майдан. На північній околиці села на порушеній дорогою піщаній дюні в 1995 році В. Ткачем було знайдено розвал посудини пізнього етапу тшинецької культури (визначення І. К. Свєшнікова). Подальші обстеження цього місця знахідок не дали. Стоянки кам’яного віку біля села Майдан розташовані на краю Майдано-Іловицького плато, що височіє над селом. Перша з них знаходиться на висоті триста двадцять дев’ять метрів, поблизу сільської школи. Тут на городах селян учасниками експедиції турклубу “Едельвейс” було зібрано значну кількість крем’яних знарядь доби пізнього палеоліту, які можна датувати оріньякським часом. Наступна стоянка розташована в урочищі Червоний камінь, північніше від першої. Ця стоянка добре відома в науковій європейській літературі і неодноразово досліджувалась. Нині вона повністю зруйнована кар’єрами. Між стоянками знаходиться діюче джерело з доброю питною водою. На ньому стоїть невеликий квадратний зрубі. Східніше від джерела виявлено скупчення крем’яних виробів бронзового віку. В селі Антонівці, на піщаній дюні знаходиться добре відома пам’ятка, яку виявили ще в тридцятих роках двадцятого століття. Це стоянка Свідерської культури фінального палеоліту. Свідерська культура існувала в період останнього сильного зледеніння Дріас ІІІ. Тут же знаходиться поселення доби бронзи. Нині ця пам’ятка заросла лісом і майже недоступна для дослідження. На горі Уніас біля Антонівців знаходиться потужне городище, це є рештки давнього міста волинян, яке виникло у десятому столітті. В одинадцятому столітті місто занепадає, а в дванадцятому заселена незначна його частина. На центральній площадці городища археологи розкопали вулицю з висіченими в скелі житлами. Біля одного з жител учні виявили викарбуваний в камені хрест. Окрім давньоруських матеріалів тут виявлено кераміку дев’ятого – п’ятого століття до нашої ери, тож очевидно, фортеця існувала тут і в скіфський час. В сімнадцятому столітті тут існувала садиба. Знайдений тут залізний ніж знаходиться в експозиції Будинку дітей та молоді міста Дубно, як і палеолітичні вироби з села Майдан. В селі Буща виявлено сліди мезолітичної стоянки та поселення доби бронзи, яке знаходиться при в’їзді до північної околиці села по обох сторонах дороги, на піщаній дюні правого берега струмка. В урочищі Тартак відомо три пам’ятки. Перша з них Тартак-1 з шістдесятих років минулого століття і неодноразово досліджувалась археологами, які зібрали тут близько двадцяти тисяч знахідок Свідерської культури доби палеоліту, яніславицької культури пізньомезолітичного часу, культур шнурової кераміки та тшинецької епохи бронзи та одинадцятого – початку дванадцятого століття. Тільки в 1980 році Енеолітичним загоном Рівненської експедиції Інституту суспільних наук Академії Наук України було зібрано одинадцять тисяч крем’яних виробів та речей доби мезоліту, які залягали в семи скупченнях. Пам’ятка Тартак-2 виявлена в 1988 році. Тут зібрано матеріали культур Свідер, Яніславиця, Мєжановіцької, Тшинецької, кулястих амфор, середньодніпровської, трипільської, багатоваликової кераміки, могилянської. Частина цих знахідок виявлена експедиційним загоном тур клубу “Едельвейс” в 1997 – 2004 роках. Пам’ятка Тартак-3 виявлена розвідкою турклубу “Едельвейс” в 1997 році. Це поселення дванадцятого – початку тринадцятого століття. Нижче по течії ріки Тартачки, біля села Переросля знаходиться ще три пам’ятки. Поселення доби мезоліту, тшинецької культури доби бронзи та десятого – початку одинадцятого століття. Пункт Переросля - 1 займає піщану дюну правого берега ріки Тартачки, частково зруйновану кар’єром і видувом, яка знаходиться за 0,4 км на південь від села. Зібрано крем’яні вироби і кераміку неолітичного часу, уламки крем’яних серпів та кераміку тшинецько-комарівської культури доби бронзи, кераміку ранньозалізного віку, третього – четвертого століття, та десятого століття. Виявлено залишки заглибленої споруди десятого століття, в якій знайдено уламок залізної криці, що вказує на проживання на поселенні осіб, що добували болотну руду та виплавляли з неї залізо. По маршруту по якому пройдуть туристи жили, боролись, гинули від ворожих куль вояки УПА. Серед багатьох пересічних громадян України побутує думка, що Українська Повстанська Армія була лише армією партизанів та підпільників.А бої таки були. До того ж відкритими з регулярними фронтовими частинами, які задіювали авіацію і танки, гармати та міномети.Одна з таких битв відбулась 21-25 квітня в урочищі Гурби, на кордоні сучасних Рівненської та Тернопільської областей. Тут на Мізоцькому плато, або, так званих, Гурбенських горах і зустрілись у нерівному та відкритому бою 5 тисяч вояків УПА з 30 тисячами добірного війська ВВ НКВС та ЧА, знятих для такої “нагоди” з Кавказу, де перед тим вони займались виселенням чеченського населення до місць “не так віддалених”. Ці події припали якраз на Великдень 1944-го і тривали в багатьох селах навколо колишньої польської колонії Гурби - в Антонівцях, Забарах, Андрушівці, Майдані, Обгові, Мостах та багато інших. Так звана “акція” по очищенню цієї території від дислокованої тут південної групи УПА – “Богун”, проводилась з наказу Сталіна, який палав ненавистю до України ще й через те, що в лютому 1944 р. було вбито командуючого радянським “ 1-м Українським” фронтом генгерала М.Ватутіна (поблизу сіл Милятин і Сіянці Острозького району). Його машину обстріляла кулеметна чота з сотні УПА. Ватутіна було поранено й він невдовзі помер у київському шпиталі. В цей час радянсько-німецький фронт вже прокотився на захід від Рівненщини. Однак, в тилу Червоної Армії залишились доволі значні з’єднання українських повстанців. Тож радянські війська у квітні 44-го систематично відрізали комунікації і шляхи до відступу південній групі УПА під командуванням “Енея”. Своїм наступом війська НКВС намагались відтиснути повстанців до лінії фронту й тих, що не загинуть в оточенні,- винищити вщент у прифронтовій смузі.Сили були далеко не рівні. Але бойовий дух, відчайдушність, героїзм, який проявили народні месники завдали ворогові величезних втрат як в живій силі, так і в техніці. Ця битва показала, що народ, який піднявся на захист своєї Вітчизни, здолати неможливою. І хоч у цій битві повстанці не здобули перемоги, але вона була вагомим і незаперечним внеском у справу відродження української державності. Щороку, на третій день Великодня, коли земля вдягається у пишні зелені шата і вкривається весняними квітами, в урочищі “Гурби” звідусіль прибувають люди, щоб вшанувати пам’ять полеглих звитяжців. На місці боїв споруджена капличка, розбудовується чоловічий монастир Біля села Майдан, на горі Широкій стояв штаб УПА. З 1943 року почав діяти вишкіл підготовки повстанців. Неподалік штабу стояла хата, хліви, був іподром. Майдан був своєрідним центром визвольної боротьби у нашому краї. Поблизу села Велика Іловиця знаходився штаб групи УПА-Південь (Еней), військовий округ Волинь-Південь, стояв курінь “Крука”. Зараз до місця штабу УПА від Антонівців тянеться асфальтова дорога – там знаходиться музей повстанців, капличка, джерело, кладовище. В урочищі Тартак знаходиться упорядковане кладовище вояків УПА. Під Бущею стояв курінь “Черника” і була хлібопекарня повстанців. За час боротьби УПА з фашистами не було вивезено жодного українця до Німеччини з цієї території. А в селі Антонівці фактично діяла незалежна і самостійна українська влада з місцевим самоуправлінням. В 1943 році німецькі карателі зробили спробу очистити Антонівецький курінь УПА. Так, оточивши село Стіжок, захопили жителів, які не встигли заховатись в ліс старих, дітей, жінок, всього сімдесят три чоловіка, зігнали в клуню, облили бензином і живих спалили. Партизанський загін УПА “Крука” помстився кривдникам. При виїзді з села, на роздоріжжі між Антонівцями і Стіжками, загін німецьких карателів було знищено. В цьому бою загинуло дев’яносто фашистських солдатів і офіцерів. Не дав спалити німцям село Бущу підрозділ Макухи. Те, що не змогли зробити фашисти – знищити курінь УПА, довершили “совіти”. Каральні операції “визволителів” проти українських партизан набули особливої жорстокості. Прилеглі села й ліси бомбили, була проведена широкомасштабна бойова операція Червоною Армією проти загонів УПА. Тільки з Антонівець загинуло більше дев’яносто вояків УПА, небагатьом вдалося вирватися з оточення. Велике село Антонівці було стерте з лиця землі. На топографічних картах замість с. Антонівці позначали с.Стіжок. Про ці події нагадує пам’ятний знак. Біля якого зупиняються мандрівники.
Довідкова інформація
Продовольчі крамниці по маршруту знаходяться в селах Майдан, Велика і Мала Іловиця, Буща. Джерела, біля яких можна організувати ночівлю є в урочищі Гурби, Червоний Камінь, штаб УПА, г. Уніас, урочище Тартак.
Розклад автобусів з м. Дубно
Дубно – Майдан 5.40 год., 12.10год., 17.00 год. ( в будні дні),5.40год. 15.10год.(субота, неділя) Дубно - Кліпець – 5.40 год., 10.30 год. Дубно - Мартинівка (Буща ) – 6.25 год., 12.40 год. В ягідний і грибний сезон автобуси переповнені. На маршруті покриття мобільних операторів Київстар і UMC нестабільне.
Аварійні виходи з маршруту
1.З села Майдан є рейсові автобуси на Дубно. 2. З села Антонівці можна вийти в село Стіжок, а звідти рейсовим автобусом в місто Кременець. Звідки легко добратися до міста Дубно. 3. З урочища Тартак вийти до села Буща, звідки рейсовим автобусом добратися до Дубна(один рейсовий автобус о чотирнадцятій годині), або пройти вздовж нафтопроводу до автомобільної траси Дубно – Кременець, де легко можна добратися до Дубна, зупинивши попутний транспорт.
Використана література
1. Данилюк М. Повстанський щоденник. – Київ, 1993. 2. Денищук О. Герої Гурбенської битви. – Рівне, 2005. 3. Марчук І., Тищенко О. – Гурби: квітень 1944-го - Рівне, 2002. 4. Оттов М. І благословен буде. – Рівне, 2003.
